Усі люди народжуються креативними. Та з часом починають казати: "Ми зовсім не творчі, у нас немає талантів".
Спікери міжнародної конференції TED переконують: ця думка помилкова, а таланти і творчий потенціал є у всіх.
Просто наші страхи заважають думати і генерувати нестандартні рішення, творити.
Де ховається геній. Елізабет Гілберт про страх творчих людей
Авторка бестселлеру "Їж.Молись.Кохай" Елізабет Гілберт у своєму виступі зізнається, що не раз чула запитання "Чи ти не боїшся, що ніколи не зможеш написати нічого кращого за цей твір?"
Звісно, вона боїться. Але Гілберт запитує себе: невже це логічно, що людина повинна боятись роботи, до якої вона відчуває своє призначення? Відтак Елізабет виправцювала для себе такий психологічний захист.
Вона ніби створює дистанцію між собою як письменницею та тривогою щодо майбутніх відгуків про роботу.
Про що йдеться? Гілберт шукала відповіді в історії. Вона з’ясувала, що у Давній Греції та Римі люди вірили, що творчість це - божественний дух, що спадав на людей з якогось далекого та невідомого джерела, з невідомих та неясних причин.
Відтак стародавній митець вже був захищений від нарцисизму – адже якщо його робота була видатною, всі думали, що всеодно це через безтілесного генія, який йому допомагав. А якщо твір був поганий – це теж було проблемою лінощів цього ж таки генія.
Після епохи Ренесансу і людини в центрі Всесвіту вищою понад усіх богів, не залишилось місця для магічних передавачів ідей.
"Вперше в історії, люди почали звертатись до митців як до геніїв, а не як до людей, що мають генія", - каже Елізабет Гілберт.
"Дозволити простій людині вважати, що він чи вона є втіленням, джерелом, суттю і першопричиною усього божественного, творчого, непізнаного та таємничого - це трохи занадто відповідальності на одну крихку психіку людини. Це як попросити когось проковтнути сонце", - пояснює письменниця.
Саме тому так багато творчих людей з тих пір покінчили життя самогубством.
Гілберт розповідає про творчий процес музикант Тома Уейтса, в якого вона колись брала інтерв’ю.
Том більшу частину свого життя був втіленням страждаючого сучасного митця, який намагався контролювати, управляти та впливати на ці неконтрольовані творчі імпульси, які були частиною його.
Але з рокам він став спокійнішим. Одного дня він їхав по шосе в Лос-Анджелесі і саме тоді для нього усе змінилось: зненацька він почув маленький уривок мелодії у своїй голові, що прийшов до нього як натхнення.
Але у Тома нема паперу, немає олівця, немає диктофону.
У ньому почала прокидатися вже забута тривога: "Я втрачу цей уривок, а потім ця пісня буде переслідувати мене вічно. Я - нездара, я не можу це зробити."
Але замість того, щоб панікувати, він зупинився, подивився на небо та сказав: "Вибачте, чи Ви не бачите, що я за кермом?"
"Невже схоже, що зараз я готовий записати пісню? Якщо ти насправді хочеш з'явитись, повертайся у більш зручний момент, коли я зможу приділити тобі увагу. Інакше, йди докучай комусь іншому сьогодні. Йди до Леонарда Коена."
"Доторкнутися до змії". Девід Келлі про те, як здобути впевненість в творчих здібностях
Засновник легендарної фірми дизайну IDEO Девід Келлі під час свого виступу пояснює, що насправді абсолютно кожна людина є креативною. Але страхи не дають їй проявляти свою творчість.
Часто це трапляється через критику, яку дитина чує змалечку, а вже у дорослому віці просто боїться знову бути висміяною. Однак фрази на кшталт "Просто я не творча людина" не правдиві.
Келлі розповідає, що якось він зустрівся зі знаменитим психологом Альбертом Бандурою. Той довгий час працював над фобіями і розробив спосіб, який виліковує людей за дуже короткий період часу.
Бандура розповідав, що запрошує своїх пацієнтів зайти до кімнати зі зміями.
На що, більшість відповідала: "Ні-ні, я туди не піду, там змія".
Але Бандура застосовував покроковий метод. Він приводив людей в приміщення з дзеркалом Гізелла, де вони спостерігали за кімнатою зі змією, і допомагав їм змиритися з цією думкою.
Потім крок за кроком він допомагав їм просунутися, і за якийсь час люди розуміли, що стоять у дверях кімнати. Психолог допомагав їм заспокоїтися. І через багато-багато крихітних кроків, вони таки заходили в кімнату, надягали шкіряні рукавички, схожі на рукавички зварників, і в підсумку доторкалися до змії.
Але разом з цим доторком відбувалось ще щось. Після терапії і "знайомства зі змією" вони легше ставилися до інших речей у житті. Наполегливіше працювали для досягнення цілей і простіше ставилися до невдач.
Вони отримували нову впевненість. Бандура називає цю впевненість самоефективністю -почуттям, що ти можеш змінити світ і можеш досягти того, для чого був призначений.
"Ми можемо взяти людей, які боялися, що не мають творчих здібностей і через ряд кроків привести їх до того, що страх зміниться і люди будуть вражені самі собою", - підсумовує Келлі.
Коли люди знаходять цю впевненість вони починають займатися речами, які дійсно важливі в їхньому житті.
"Ми постійно бачимо це в d.school і в IDEO", - каже спікер. Адже у них тепер з’являлось значно більше цікавих ідей і вони мали з чого вибирати.
Прокрастинація може бути просто роздумами. Адам Грант про нестандартне мислення
Психолог і автор книжки "Давати і Брати" Адам Грант під час свого виступу пригадує історію семирічної давними, коли до нього прийшов студент і запропонував інвестувати в його компанію.
Разом з друзями він хотів продавати речі онлайн. Але стартап створювався повільно, хлопці паралельно працювали в інших компаніях, і Адам вирішив, що вони не надто вмотивовані. А тому відмовився в них інвестувати.
Одначе хлопці створили потужний сайт з продажу окулярів онлайн. Згодом їх визнали найбільш інноваційною компанією в світі і оцінили більше ніж у мільярд доларів.
Грант аналізує своє рішення і пояснює свої мотиви відмовити хлопцям. Він навіть провів дослідження, яке показало: ті, хто відкладає до останньої хвилини, так зайняті валянням дурня, що у них не виникає нових ідей.
Ті, хто відразу береться за справу, так несамовито нервують, що у них теж немає свіжих ідей.
Найкращі результати виявились у тих, хто відкладає справи не на довго. Адам дійшов висновку, що прокрастинація дає час розглянути різні ідеї, подумати нелінійно, зробити несподівані кроки.
Леонардо Да Вінчі протягом 16 років працював над Моною Лізою, відчуваючи себе невдахою. Він сам написав про це в щоденнику.
А Мартін Лютер Кінг-молодший вночі перед найголовнішою промовою в його житті не спав до третьої ночі, переписуючи її.
На сцені, через 11 хвилин після початку промови він відклав свої замітки і вимовив чотири слова, які змінили хід історії: "У мене є мрія".
Цього не було в заготовках.
Прокрастинація - ворог продуктивності, але вона може бути перевагою для творчості, каже Адам.
"Урок, який я засвоїв: не обов'язково бути першим, щоб бути оригінальним. Потрібно просто відрізнятися і бути кращим", - додає він згодом.
Але це була не єдина причина моєї відмови Warby Parker. Справа в тому, що хлопці були сповнені сумнівів.
"Вони становили запасні плани, і я засумнівався, чи є у них мужність бути оригінальними",- додав Адам.
Далі в дослідженнях він з'ясував, що є два типи сумнівів: сумнів у собі і сумнів в ідеї.
Сумнів в собі паралізує. Змушує зупинитися.
А сумнів в ідеї дає енергію, мотивує пробувати, експериментувати, переробляти, як робив Мартін Лютер Кінг.
Усі бояться. Але дехто боїться не спробувати. І цей страх більший за страх помилки. Тому вони пробують свої сили і часто стають потужними інноваторами.
Все існуюче – ремікс. Кірбі Фергюсон про те, що знаменитості запозичують для творчості
Кінорежсер Кірбі Фергюсон у своєму виступі наводить багато прикладів запозичень мелодій-ідей-розробок у знаменитих новаціях.
Так, Боб Ділан використовував традиційні народні мелодії у своїй творчості, іноді й інші мелодії. Але коли пісня несподівано з'явилася в його голові, він подумав, що ця пісня була його.
Генрі Форд якось сказав: "Я не винайшов нічого нового. Я просто зібрав відкриття інших людей, за якими багато століть роботи". Прогрес відбувається, коли всі фактори, необхідні для нього, готові. Тоді прогрес неминучий.
"Наша творчість з'являється ззовні, не зсередини. Ми не створюємо самі себе. Ми залежимо один від одного, і визнання цього не означає, що ви приймаєте в собі посередність і банальність. Це означає звільнення від наших помилок і стимул не очікувати від себе занадто багато, а просто починати щось робити", - каже Кірбі.
Ми всі народжені митцями. Юнг-Ха Кім про творчість дитинства і страхи
Південно-корейський письменник Юнг-Ха Кім каже, що ми постійно придумуємо багато причин, чому не можемо бути митцями.
"Чому люди миттєво чинять опір ідеї бути пов'язаними з мистецтвом? Можливо, ви думаєте, що мистецтво лише для обдарованих або досконало і професійно навчених", - запитує він слухачів. Але потім додає, що всі народжені митцями.
Приміром, майже все, що роблять діти – це мистецтво. Вони малюють крейдою на стіні. Вони танцюють танець Son Dam Bi по телевізору, але це навіть не танець Son Dam Bi – це танець, що його вигадали діти.
Можливо, їхнє мистецтво можуть витримати тільки їхні батьки, а оскільки вони практикують таке мистецтво цілісінький день, люди трохи втомлюються від дітей.
Діти іноді виконують монодрами. Гра в "доньки-матері" – це таки монодрама або спектакль. А деякі діти, коли стають трохи старшими, починають брехати. Але момент, коли діти починають брехати, є миттю, коли починаються оповідання. Вони говорять про те, чого не бачили.
Юнг-Ха Кім розповідає, як вчить своїх студентів позбавлятись внутрішніх цензорів у своїй творчості.
Він дає їм чисті аркуші паперу і тему. Це може бути проста тема: написати про найбільш прикрий досвід в дитинстві. Тільки є одна умова: студенти повинні писати як божевільні. Він же ходить і підбадьорює їх, "Давайте, давайте!"
Вони мусять писати як божевільні протягом години або двох. Студенти думають тільки перші п'ять хвилин. Далі вони просто пишуть і пишуть.
"Я змушую писати їх як божевільні, тому що коли ви пишете повільно і задумуєтесь то над одним, то над іншим, підкрадається художній диявол. Цей диявол розкаже вам сотні причин, чому ви не можете писати: "Люди будуть сміятися над вами. Таке писання недобре! Що це за речення? Подивіться на свій почерк!" – каже спікер.
Відтак не варто боятись помилки чи осуду, а просто робити і творити.
Подолання обмежень породжує креативність. Філ Хансен про те, як брак ресурсів може стати джерелом натхнення
Митець Філ Хансен розповідає, що ще під час навчання у художній школі, у нього почали тремтіти руки.
Тоді він вважав, що це – хрест на його мрії стати художником. Згодом намагання втримати ручку міцно в руках і малювати рівно спричиняло такий біль в руках і суглобах, що він покинув мрію стати художником.
Згодом він пішов на консультацію до невролога, який і порадив використати тремтіння рук у творчості.
"Так я й зробив. Я прийшов додому, взяв олівець, і просто дозволив своїй руці тремтіти і тремтіти. Я малював хвилясті картини. І хоча це не було тим художнім мистецтвом, яким я зрештою захоплювався, це було чудово", - пригадує художник.
Навчаючись у художній школі він зовсім не мав грошей на купівлю дорогих матеріалів та приладдя для малювання. Він вважав, що зможе зробити значно більше з більшим набором всього. Однак коли він нарешті приніс до хати свої "художні скарби", виявилось, що творити йому стало важче.
"Я усвідомив, що я просто був паралізований від багатства вибору, якого у мене не було раніше", - каже художник. І розповідає ще про багато креативних ідей, які виникли через подолання обмежень.
"Обмеження навряд чи можуть підкорити творчість, проте вони є найкращим стимулом для того, щоб ми розпочали щось нове, переосмислили категорії і кинули виклик нормам. І замість того, щоб наказувати іншим ловити момент, можливо, ми нагадуватимемо собі кожного дня ловити обмеження", - каже він.
Комментариев нет:
Отправить комментарий